Державна служба України з питань праці запускає інформаційну кампанію «Україна працює!»
З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України тисячі підприємств перемістили свої потужності у більш безпечні регіони нашої країни, а сотні тисяч українців втратили роботу та вимушено покинули свої домівки.
Економіка України має працювати для підтримки армії та наближення нашої перемоги.
Саме тому Державна служба України з питань праці пропонує консультаційний супровід працівників та роботодавців з питань трудового законодавства у період воєнного стану.
- Консультаційна підтримка роботодавців
- Трудові відносини у воєнний час - питання/відповіді
- Вимушеним переселенцям - як шукати роботу безпечно.
Відповіді на ці та багато інших питань, онлайн консультації від фахівців служби за посиланням: http://pratsia.in.ua/.
Телеграм-підтримка Вінницької обласної служби зайнятості https://t.me/DCZ_Vinnytsa.
Членським організаціям ФПО
ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОЮ НЕ З ВИНИ ПРАЦІВНИКА
З початком війни в Україні частина працівників підприємств, установ, організацій зіштовхнулась із зупиненням роботи, викликаним відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків, невідворотною силою або іншими обставинами, що в законодавстві має юридичне визначення як простій не з вини працівника.
Відтак, простій можна застосувати не лише до всього підприємства, установи, організації в цілому, а й до окремих структурних підрозділів, а також окремих працівників. За умов воєнного стану серед причин простою можуть бути не тільки активні бойові дії в регіоні, але й ще:
- відключення електроенергії, води, газу;
- відсутність можливості організації дистанційної роботи;
- вихід з ладу обладнання, яке неможливо відремонтувати через брак комплектуючих чи потрібних спеціалістів;
- масова евакуація або виїзд працівників та інше.
1. Оформлення простою в умовах воєнного стану гарантує продовження трудових відносин з підприємством, але із зменшенням оплати праці на рівні розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу з обов'язковими додатковими нарахуваннями, які належать працівнику, зокрема, це можуть бути надбавки за ранг або за вислугу років.
2. Працівники не можуть підписувати документи, навіть якщо під час простою вони час від часу можуть перебувати на робочому місці, адже хоч вони і знаходяться у трудових відносинах з підприємством, та вони не виконують своїх посадових обов'язків у повному обсязі.
3. За увільненим працівником або працівником, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.
СКІЛЬКИ ЧАСУ В ДЕНЬ МОЖУТЬ ПРАЦЮВАТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ ВИМУШЕНІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ — ДЕРЖПРАЦІ
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці повідомило, що на час дії воєнного стану для вимушених переселенців скасовано обмеження для роботи за сумісництвом, які стосуються часу тривалості роботи.
Згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» на період проведення антитерористичної операції положення пунктів 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» щодо тривалості роботи за сумісництвом, порядку надання відпустки та заборони роботи за сумісництвом (крім заборони, встановленої законом) не застосовуються до працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції.
Отже, працівника (який є вимушеним переселенцем) можна оформити не лише на 0,5 ставки, але й на більшу тривалість робочого часу.
ЗМІНИЛАСЯ НАЗВА ВУЛИЦІ: ЯКІ ДОКУМЕНТИ ДОВЕДЕТЬСЯ ПЕРЕОФОРМИТИ
В Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, розпочалася чергова хвиля декомунізації. Зміна назв вулиць та населених пунктів відбувається на виконання Закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи міських, сільських і селищних рад ухвалюють рішення про перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків та скверів. За підтримки громадськості тих чи інших населених пунктів вулиці, названі іменами діячів сусідньої держави-агресора, отримують нові назви, в тому числі і імена Героїв України. Отож, містян турбують питання, чи потрібно вносити зміни в ті чи інші документи.
Чи потрібно змінювати місце реєстрації?
Чинне законодавство не передбачає обов'язку вносити подібні відомості, оскільки зміна назви вулиці не є зміною реєстрації місця проживання. Перереєстрацію місця проживання особи можна здійснити під час заміни паспорта чи зміни прізвища, тобто коли виникає безпосередня потреба.
Варто зазначити, що на сьогоднішній день, реєстрація чи зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) та до Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначені відомості за бажанням особи вносяться до відповідних документів, що містять відомості про місце проживання/перебування.
Чи обов'язково вносити зміни до документів на нерухомість?
Документи, що засвідчують право власності на нерухомість, залишаються чинними у випадку зміни назви вулиці, на якій вони розташовані.
У випадку перейменування вулиці, на якій розміщена нерухомість, українським законодавством не передбачена необхідність внесення змін до документа про право власності на нерухоме майно, зокрема свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, дарування тощо.
В той же час, у разі потреби, власник майна, стосовно якого відбулися зміни, має право звернутися до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін.
Які потреби маються на увазі? Наприклад, необхідність купівлі-продажу чи дарування нерухомості.
Отож, якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою нерухомість, у документах, які будуть оформлюватися на нового власника, вже буде вказана нова назва.
Чи потрібно змінювати відомості про місцезнаходження юридичної особи?
Зміна відомостей про місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця підлягає державній реєстрації відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Перейменування вулиці місцезнаходження юридичної особи є зміною місцезнаходження юридичної особи, що передбачає необхідність внесення відповідних змін в установчі документи, змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб, повідомлення банківських установ і контрагентів про зміну реквізитів у діючих договорах, виготовлення нової печатки, бланків тощо.
В той же час, Закон не встановлює граничних термінів для проведення зміни відомостей щодо місцезнаходження, таким чином, суб'єкт господарювання сам може вирішувати, коли необхідно провести реєстрацію змін.
Відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів благодійних організацій та юридичних осіб, пов'язаних із прийняттям Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.
ЧИ МОЖЕ РОБОТОДАВЕЦЬ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ НАДАТИ ПРАЦІВНИКАМ ОПЛАЧУВАНІ ВІДПУСТКИ БІЛЬШЕ 24 ДНІВ
Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 389-VIII«Про правовий режим воєнного стану» діють обмеження та особливості організації трудових відносин, що установлені Законом № 2136. Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування, крім частини третьої ст. 13 Закону № 2136.
Згідно частини третьої статті 1 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, що врегульовані зазначеним Законом.
Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні, що певною мірою кореспондує із нормами ст. 6 Заокну України № 504, ст. 75 КЗпП, які встановлють мінімальні гарантії щодо тривалості щорічної основної відпустки.
Таким чином максимальна тривалість відпустки, на яку працівник має право в період дії воєнного стану становить 24 дні.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. На зазначені вище положення Закону № 2136 зокрема вказано у коментарі Мінекономіки до Закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.”
Протягом дії воєнного стану роботодавець звільнений від обов'язку щодо надання працівнику відпустки тривалістю більш ніж 24 дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором.
Водночас Закон №2136 не призупиняє і не скасовує статті 9-1 КЗпП, а самі норми цієї статті не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно статті 9-1 Кодексу законів про працю «Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги» підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Отже з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов'язком роботодавця.
Під час воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Важливо!
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Зазначена правова норма статті 141 КЗпП не є декларативною і повинна виконуватись, зокрема і у разі прийняття рішення роботодавцем про надання працівникам додаткових порівняно із законодавством трудових пільг, аби надання таких пільг не мало негативних наслідків для господарської діяльності і, в подальшому, для самих працівників.
Рішення про надання додаткових порівняно із законодавством трудових пільг повинне прийматися органами управління підприємства, установи, організації відповідно до їх повноважень.
ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Це питання регулюють норми КЗпП та Закон про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.
Стаття 38 КЗпП передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Наголосимо, що згідно статті 4 Закону про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та існування загрози для життя і здоров'я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
Чи може працівник звільнитися за власним бажанням під час призупинення дії трудового договору.
Завдяки Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» під час воєнного стану з'явилося право працівника на розірвання трудового договору без двотижневого строку попередження.
Тож у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
В свою чергу призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Таке призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Тому працівник може звільнитися за власним бажанням.
ЧИ ПРОВОДИТЬСЯ АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ В ПІДРОЗДІЛАХ ПІДПРИЄМСТВ, ДЕ ПРИПИНЕНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Там, де виробництво припинене, провести дослідження факторів виробничого середовища, віднести робочі місця до категорії зі шкідливими й важкими умовами праці та визначити право працівників на пільги й компенсації, не порушуючи вимоги Методичних рекомендацій, неможливо.
Тож атестацію на робочих місцях, де не ведеться виробнича діяльність, не проводять. Після поновлення роботи на цих робочих місцях необхідно провести атестацію в найкоротший термін.
КОЛИ МОЖНА ПРИЗУПИНИТИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР?
Призупинення дії трудового договору передбачено статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Держпраці роз'яснює, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Тобто, для призупинення дії трудового договору має бути ситуація, коли одночасно роботодавець у зв'язку із воєнними діями не може надати працівнику роботу, а працівник не може її виконувати.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Таким чином при призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині нарахування заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б з наступним відшкодуванням за рахунок країни-агресора.
ЗМІНЕНО ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРПЛАТИ — ПОСТАНОВА КАБМІНУ
Зміни торкнулися, зокрема, розрахунків щодо тих працівників, які не мають даних про зарплату через бойові дії
29 квітня в в "Урядовому кур'єрі" була офіційно опублікована Постанова Кабміну від 26.04.2022 р. №486, яка внесла зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Отже, зарплатні виплати за квітень 2022 року слід нараховувати з урахуванням положень вищезазначеної постанови. Що ж вона передбачає?
По-перше, під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації слід враховувати наступну вимогу: «З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану».
По-друге, враховувати премії під час розрахунку середнього заробітку у тому випадку, якщо працівник відпрацював місяць неповністю, слід з урахуванням нового правила: "Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.".
ЧИ ВРАХОВУЄТЬСЯ ПЕРІОД ПРИЗУПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ДО СТАЖУ ДЛЯ ЩОРІЧНОЇ ОСНОВНОЇ ВІДПУСТКИ
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто працівник фактично не працює, не отримує допомогу по державному соціальному страхуванню і за ним не зберігають середній заробіток.
Отже, підстави як призупинення дії трудового договору, для зарахування до стажу роботи для щорічної основної відпустки Закон про відпустки не містить.
НАДАННЯ ВІДПУСТОК В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: РОЗ'ЯСНЕННЯ ДЕРЖПРАЦІ
Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136 від 15.03.2022 встановлено нові правила організації трудових відносин в умовах воєнного стану усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Як норми Закону регулюють надання відпусток в умовах дії воєнного стану.
З дати набрання чинності Законом і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні.
При цьому працівникові можуть бути надані щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки відповідно до Закону України “Про відпустки”. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, необхідно врахувати, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) особам з інвалідністю;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
За узгодженням сторін трудового договору може бути проведена зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку.
На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надаватиметься виключно з ініціативи працівника.
Федерація профспілок області
червень 2022
