Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Отже працівників, призваних або прийнятих для проходження військової служби гарантії закріплено у ч. 3 ст. 119 КЗпП. До таких гарантій належать:
- Ø збереження місця роботи і посади
- Ø виплата середнього заробітку
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився. (ч. 5 ст.119 КЗпП).
Жодних спеціальних застережень щодо надання гарантій тільки за основним місцем роботи у ч. 3 ст. 119КЗпП немає. Відтак немає жодних винятків для працівників, працевлаштованих на роботу за сумісництвом. Тож працівнику — сумісникові роботодавець зобов'язаний зберігати місце роботи та середній заробіток як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Розрахунок середньої зарплати сумісникам необхідно проводити окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом .
Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»
У табелі обліку використання робочого часу увесь період відсутності працівника у зв'язку з несенням військової служби слід позначати:
- Ø або буквеним кодом «ІН» (інший невідпрацьований час передбачений законодавством).
- Ø або цифровим кодом «22».
Звертаємо увагу, що особливий період триває в Україні з 18.03.2014 р. здати набрання чинності Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 03.2014 р. №303/2014. Він не припинився із закінченням мобілізаційних заходів .
Такої ж думки і Верховний Суд України (постанови ВСУ від 20.06.2018 р. у справі №631/1919 /16-ц. від 20.06.2018 р. у справі № 323/1252/17, лист ВСУ від 13.07.2018 р. № 60-1543/0 /2-18). Де зазначається, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Наразі рішень про закінчення такого періоду Президент не приймав.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону «Про правовий режим воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 також оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ст.265 КЗпП України недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафуу чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Так, п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 встановлено, що під час періоду мобілізації, визначеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105- IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування – фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України (абзац перший п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Суми єдиного внеску, нараховані та не сплачені роботодавцями, визначеними абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, сплачуються за рахунок державного бюджету, крім періодів, у яких наймані працівники, визначені абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, отримували доходи у вигляді грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок за рахунок державного бюджету (абзац другий п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Для визначення суми єдиного внеску, що підлягає сплаті за рахунок державного бюджету відповідно до абзацу другого п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, платник єдиного внеску розраховує та відображає у звітності суму єдиного внеску за найманих працівників, визначених абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, у розмірах, передбачених частинами п’ятою і чотирнадцятою ст. 8 Закону № 2464 (абзац третій п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Для розрахунку використовуються дані звітності стосовно найманих працівників, визначених абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, щодо суми нарахованого доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок, суми нарахованого єдиного внеску, суми донарахованого та зменшеного нарахування єдиного внеску таких найманих працівників (абзац четвертий п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
На підставі розрахунку, зазначеного в абзаці третьому п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, формує бюджетні запити на отримання коштів на покриття сум несплаченого роботодавцями відповідно до п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиного внеску (абзац п’ятий п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходу) за останній календарний місяць (включно), у якому відбулася фактична демобілізація такого працівника (абзац шостий п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
