Щодо змін в розслідуванні нещасних випадків на виробництві
13 листопада 2011 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", якою затверджений Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі Порядок).
Документ був розроблений за ініціативи ФПУ, Держгірпромнагляду та Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України.
Розділ "Загальні питання".
Пунктом 2 Порядку додатково внесено, що дія Порядку поширюється на "членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства (далі - особи, що забезпечують себе роботою самостійно)".
Розділ "Розслідування та облік нещасних випадків".
Дію Порядку розповсюджено на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно і не застраховані у Пенсійному фонді України як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Подовжено розслідування нещасних випадків. Якщо раніше цей термін був три доби, то зараз - три робочі дні. Тобто, якщо нещасний випадок стався у п'ятницю, то матеріали по його розслідуванню необхідно завершити до вівторка.
Порядком передбачено, що лікувально-профілактичні заклади, окрім організацій, які були визначені раніше діючим Порядком, направляють протягом доби з використанням засобів зв’язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1 також територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку.
У новому порядку йдеться і про те, що потерпілий у лікувально-профілактичному закладі обов'язково пройде обстеження на наявність алкоголю чи наркотичних речовин в організмі:
"Лікувально-профілактичні заклади зобов'язані в обов’язковому порядку провести необхідні дослідження і скласти протокол про наявність в організмі потерпілого алкоголю (наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначити ступінь його сп’яніння у порядку, встановленому МОЗ. Відповідний висновок чи витяг з протоколу, а також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я (МКХ-10) надати на запит роботодавцю, робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі — Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку, або голови комісії протягом однієї доби з моменту одержання запиту".
Змінено строк подання у відповідні органи повідомлення роботодавця, який, одержавши екстрене повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний протягом однієї години передати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії у відповідні органи повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2 до Порядку.
З метою забезпечення інформування про хід розслідування нещасного випадку заінтересованих осіб голова створеної комісії з розслідування нещасного випадку зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.
Змінені форми актів Н-5 та Н-1, а акт форми НПВ про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, взагалі відмінений.
Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рішенням суду, розслідування організовує територіальний орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку та утворює комісію у складі не менш як чотири особи.
До складу комісії входять представник територіального органу Держгірпромнагляду (голова комісії) за місцем настання нещасного випадку, представники Фонду і місцевої держадміністрації за місцем настання нещасного випадку, та первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або представник територіального профоб’єднання за місцем настання нещасного випадку, якщо потерпілий не є членом профспілки.
Облік таких нещасних випадків ведеться місцевими держадміністраціями за місцезнаходженням підприємства.
Розслідування нещасних випадків, що сталися з водієм, машиністом, пілотом, членами екіпажу (бригади) транспортного засобу (автомобіля, поїзда, літака, морського та річкового судна тощо) під час перебування в рейсі внаслідок катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті.
Відомості про обставини і причини катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що призвела до настання нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються у 10-денний строк після закінчення розслідування відповідними органами підприємству, працівником якого є потерпілий, або робочому органові виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою ― підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно).
Якщо роботодавець або робочий орган виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою ― підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) не отримав від відповідних органів зазначених відомостей протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який безпосередньо проводить розслідування, безпосередніх учасників дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування.
Після отримання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою ― підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) відомостей про обставини і причини катастрофи, аварії та пригоди (події) на транспорті, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, ним складається висновок за формою Т-1 згідно з додатком 9 Порядку.
Нещасні випадки, що сталися з відрядженими працівниками під час прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності розслідуються відповідно до Порядку.
Порядком передбачено, що затверджені акти розслідування направляються у відповідні органи протягом доби після затвердження, а не трьох, як було раніше.
Спеціальне розслідування нещасних випадків.
Як і раніше діючим Порядком передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.
Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держгірпромнагляду або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.
До нововведення відноситься те, що якщо територіальним органом Держгірпромнагляду протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку.
Посилено вимогу до роботодавців щодо своєчасного повідомлення про нещасні випадки, які підлягають спеціальному розслідуванню – роботодавець зобов’язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв’язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії відповідні органи повідомлення згідно з додатком 2 Порядку.
При цьому в профспілкову організацію повідомлення надається незалежно від членства потерпілого в профспілці.
Голова спеціальної комісії зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого, членів його сім’ї або уповноважену особу, яка представляє його інтереси, про їх права і запросити до співпраці.
Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися під час катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, проводиться з обов’язковим використанням матеріалів розслідування, підготовлених відповідними органами в установленому порядку.
Відомості про обставини і причини катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що призвели до нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються органами, які в установленому порядку проводять розслідування, у 10-денний строк після його закінчення голові спеціальної комісії.
Якщо голова спеціальної комісії не отримав протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті від зазначених органів таких відомостей, спеціальна комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який проводить розслідування, безпосереднього учасника дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування.
Після отримання зазначених відомостей голова спеціальної комісії чи за його дорученням роботодавець або робочий орган виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою — підприємцем, чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) складає висновок за формою Т-1.
Висновок за формою Т-1 у триденний строк надсилається, після погодження з територіальним органом Держгірпромнагляду та Фондом за місцем настання нещасного випадку, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні, всім особам, яким надіслано акти за формою Н-5 і Н-1.
Матеріали розслідування катастрофи, аварії та пригоди (події) на транспорті, підготовлені відповідними органами, зберігаються разом з матеріалами спеціального розслідування.
Акт за формою Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) на потерпілих під час перебування в рейсі внаслідок катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування, складається без використання зазначених матеріалів.
Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Держпраці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.
Висновок
Якщо підбити підсумки вище сказаного, можна зробити висновок, що новий Порядок врегулював чимало питань, які накопичувалися протягом десятків років, щодо правильності розслідування нещасних випадків.
Основним з них є те, що новий Порядок відрегулював питання соціального захисту потерпілих від нещасного випадку та членів їх сімей.
Наприклад, якщо сталася ДТП, в якій постраждали люди, то, по старому Порядку, акт Н-1 не видавався до тих пір, доки не було висновку слідчих органів. Тому потерпілі або сім'ї загиблих по 1,5 - 2 роки не могли отримати грошової компенсації. Тепер, якщо в місячний термін від цих органів не отримано інформації про обставини і причини ДТП, що призвела до нещасного випадку, комісія має право скласти відповідні акти без цих матеріалів.
Значно підвищена роль профспілок в розслідуванні нещасних випадків.
По-перше, навіть, якщо в результаті нещасного випадку постраждала особа, яка забезпечує себе роботою самостійно або підприємець, що добровільно сплачує страхові внески, не є членом профспілки, то все одно про цей випадок буде повідомлена відповідна профорганізація, представник якої прийме участь у його розслідуванні.
По-друге, це введено для того, щоб не допустити безпідставного звинувачення потерпілого або не пов'язати нещасний випадок з виробництвом
Про деякі зміни в
законодавстві про працю
У зв’язку з прийняттям Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", законом України від 17 травня 2012 року, було внесено зміни до ст. 36 та ст. 41 КЗпП України.
Так у ст. 36 (підстави припинення трудового договору) частину першу доповнено пунктом 71 такого змісту: набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення.
Також ст..36 КЗпП доповнено новою частиною такого змісту: у випадках, передбачених пунктами 7 і 71 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Крім того, у статті 41 КЗпП встановлено додаткову підставу розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а саме пунктом 4 такого змісту: перебування всупереч вимогам Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи.
Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Щодо рішення Конституційного
Суду України
Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 розтлумачив положення статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Кодексу обґрунтована неоднозначним їх застосуванням судами загальної юрисдикції.
Так, у статті 233 Кодексу передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а саме:
працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша);
у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).
Статтею 117 Кодексу встановлено обов’язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а статтею 2371- відшкодувати працівникові завдану моральну шкоду.
В своєму рішенні суд роз’яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Департамент правового
захисту та охорони праці Апарату
жовтень 2012р. Федерації профспілок Вінницької області
