5 лютого 2012 року набув чинності Закон України «Про професійний розвиток працівників».
Слід відмітити, що питання професійного навчання працівників також регулюються Законами України «Про освіту, «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту». Але перелічені законодавчі акти не враховують усіх особливостей навчання громадян, які працюють, не передбачають механізмів стимулювання професійного розвитку працівників.
Головним завданням Закону «Про професійний розвиток працівників» є визначення правових, організаційних та методичних засад регулювання системи професійного розвитку працівників. Законом визначено мету, принципи та основні напрями державної політики у сфері професійного розвитку працівників, повноваження й основні напрями діяльності роботодавців із зазначених питань.
Зокрема, для забезпечення конкурентоспроможності працівників визначено зобов’язання роботодавців щодо забезпечення підвищення кваліфікації працівників не рідше ніж один раз на п’ять років.
Враховуючи важливість соціального партнерства у сфері професійного розвитку працівників, Законом «Про професійний розвиток працівників» передбачено участь професійних спілок, організацій роботодавців у професійному навчанні та підтвердженні кваліфікації працівників.
В Статті 5 даного Закону передбачено, що професійні спілки та їх об’єднання:
- беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами;
- здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників;
- спільно з органами державної влади беруть участь у моніторингу ринку праці та прогнозуванні його розвитку, формуванні державного замовлення на підготовку фахівців.
Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.
Законом передбачено, що роботодавці можуть здійснювати формальне та неформальне професійне навчання працівників.
Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях.
А для працівників, які належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - здійснюється перепідготовка, стажування, спеціалізація та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.
Законом «Про професійний розвиток працівників» уведено поняття «неформальне професійне навчання працівників» та передбачено можливість здійснення роботодавцем неформального навчання задля усунення проблем, що виникають під час організації професійного навчання працівників безпосередньо на виробництві та у сфері послуг.
Неформальне професійне навчання працівників — це професійне навчання, яке не регламентоване місцем здобуття, строками, формою навчання. Неформальне професійне навчання може організовуватися, зокрема, безпосередньо на робочих місцях через учнівство, тренінги, самоосвіту тощо. До неформального професійного навчання належить також підвищення кваліфікації працівників, стажування, якщо за його результатами не передбачається видання документа державного зразка.
Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою, очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальним навчальним планом.
Розділ ІІІ Закону «Про професійний розвиток працівників» регулює питання атестації працівників
Атестація — це процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних навиків, ділових якостей працівників і встановлення їхньої відповідності (невідповідності) робочим місцям, посадам, які вони займають, виявлення їхніх потенціальних можливостей.
Слід звернути увагу, що в ст. 11 даного закону передбачено, що роботодавці можуть проводити атестацію працівників.
Даним Законом передбачено, що для категорії працівників, які підлягали атестації, умови й строки атестації мають визначатися колективними договорами. Крім того, передбачено обов’язкову участь у роботі атестаційної комісії представника первинної профспілкової організації.
Атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки.
Атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення.
Атестації не підлягають:
- працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року;
- вагітні жінки;
- особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства;
- одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років;
- неповнолітні;
- особи, які працюють за сумісництвом.
Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.
Результати атестації працівником можуть бути оскаржені в суді.
Що ж стосується фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників то статтею 15 цього Закону передбачено, що:
- Фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
- Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.
липень 2013 року Департамент правового захисту
та охорони праці Апарату ФПО
